Публікація

28 березня 2018 року сталася подія, на яку чекали тисячі практикуючих юристів та адвокатів та десятки, якщо не сотні тисяч, колишніх клієнтів Приват Банку.

Більшість із таких клієнтів і на даний час не здогадуються, який «подарунок» в цей день зробив їм Верховний Суд України.

Так, в цей день Велика Палата ВСУ прийняла постанову http://reyestr.court.gov.ua/Review/74838904, в якій відступила від висновку ВСУ, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, який уможливив стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду.

Даною постановою ВП ВСУ поставила крапку у неоднаковому застосуванні судами норм матеріального права, чітко вказавши, які строки позовної давності слід застосовувати у правовідносинах між банком та позичальниками, які мають невиконані зобов’язання за так званими «картковими кредитами», та як правильно трактувати згоду сторони договору на збільшення строку позовної давності.

Що це означає для позичальників – якщо коротко та по суті: «ви більше можете не платити по старим картковим кредитам і кредитор нічого не зможе з вами зробити».

Проте, не все так просто і однозначно.

Під «старими» картковими кредитами слід розуміти ті борги, які виникли у позичальника на підставі заяви про видачу кредитної картки (в різний час – заява-приєднання, заява-анкета тощо), та по яким позичальник не робив жодних повернень боргів протягом щонайменше останніх трьох років.

На сьогоднішній день є дуже розповсюдженою практика, коли Приват Банк звертається до судів із позовами про стягнення карткових боргів, які виникли у позичальників починаючи ще із середини 2000-х років.

Банк посилається на збільшений за погодженням із позичальником строк позовної давності (в деяких випадках зустрічали навіть 50 років!) та, нарахувавши штрафних санкцій та відсотків, що перевищують суму основного боргу іноді в декілька сотень разів, просить їх стягнути із позичальника.

Завдяки прийнятій 26 березня 2018 року Постанові ВП ВСУ боржники отримали можливість уникнути стягнення в судовому порядку та в процесі примусового виконання рішень судів застарілих заборгованостей.

Проте, тут важливо враховувати правову позицію, викладену у Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах ВСУ від 18 березня 2015 року у справі № 6-25цс15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43307420, відповідно до якої без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише із наявністю про це заяви сторони. Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Таким чином, боржникам необхідно пам’ятати, що скористатись «рятувальним колом» від Верховного Суду України можливо тільки у випадку участі в судових засіданнях та подачі заяв про застосування судом строку позовної давності.

Авторські права на дану статтю належать Адвокатському бюро «Дмитра Ципліцького» та охороняються законом. Повне чи часткове копіювання матеріалів даної статті без посилання на першоджерело забороняється.