Публікація

24 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» № 2427-VIII від 17.05.2018, який, за словами авторів, стане першим найважливішим кроком на тернистому шляху спасіння тисяч життів.

Цей багатостраждальний нормативний акт встановлює презумпцію незгоди – донором може бути тільки людина, яка дала свою письмову згоду на посмертне вилучення органів, або, якщо жодного волевиявлення вона не залишила, за умови письмової згоди її близьких родичів. Відомості щодо згоди або незгоди особи на донорство вносяться до Єдиної державної інформаційної системи, доступ до якої матимуть лише медичні заклади, які займаються трансплантацією, трансплант-координатори та судмедексперти.

Відтепер кожна повнолітня дієздатна особа має право у будь-який час надати письмову згоду або незгоду на посмертне донорство, при цьому кожна наступна письмова заява або письмова заява про відкликання наданої раніше письмової згоди або незгоди скасовує надану раніше. Цікавим є і те, що за бажанням, після внесення даних у систему про згоду або незгоду на посмертне донорство, ці дані можна занести у паспорт чи посвідчення водія.

Якщо ж людина померла і за життя не повідомила, погоджується вона на посмертне донорство чи ні, і її представника нема у базі, то це питання вирішують її чоловік (дружина), один з близьких родичів або особа, яка зобов’язалася поховати померлого.

Забороняється посмертне донорство у разі:

– наявності прижиттєвої письмової незгоди на посмертне донорство;

– відсутності письмової згоди її повноважного представника;

– відсутності письмової згоди другого з подружжя або одного з близьких родичів;

– надходження до трансплант-координатора протягом однієї години з моменту отримання ним такої письмової згоди, письмового заперечення щодо вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів з тіла померлої особи,

– відсутності письмової згоди особи, яка зобов’язалася поховати померлого, батьків особи віком до 18 років або інших її законних представників на вилучення анатомічних матеріалів;

– відсутності осіб, у яких можна взяти в установленому Законом порядку письмову згоду на вилучення анатомічних матеріалів;

– отримання закладом охорони здоров’я заборони на вилучення анатомічних матеріалів з тіла донора-трупа відповідно до рішення суду або правоохоронних органів;

– відсутності згоди судово-медичного експерта на вилучення анатомічних матеріалів з тіла донора-трупа.

Також встановлена заборона на посмертне донорство дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, визнаних в установленому законом порядку недієздатними, невстановлених осіб, осіб, які загинули в результаті проведення антитерористичної операції та інших бойових дій.

Щодо прижиттєвого донорства, то Закон передбачає, що живим донором анатомічних матеріалів може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа, та забороняє вилучення анатомічних матеріалів у живих осіб, які утримуються у місцях відбування покарань та попереднього ув’язнення,  іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, страждають на тяжкі психічні розлади, мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров’ю, крім випадків наявності поінформованої згоди реципієнта, надали раніше орган або частину  для трансплантації та вагітних.

Хто ж реципієнт? Відповідно до Закону трансплантація застосовується виключно за наявності медичних показань, за умови неможливості збереження життя або відновлення здоров’я хворого іншими методами лікування, що встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров’я, в якому хворий перебуває на лікуванні чи диспансерному обліку за згодою об’єктивно поінформованого дієздатного реципієнта (батьків або інших законних представників).

Якщо після наданих лікарем роз’яснень реципієнт відмовляється від трансплантації, лікар має право запропонувати реципієнту надати письмову заяву про відмову від надання йому медичної допомоги із застосуванням трансплантації. У разі якщо реципієнт перебуває у невідкладному стані, який становить пряму та невідворотну загрозу його життю, медична допомога із застосуванням трансплантації надається без згоди реципієнта, його батьків або інших законних представників.

Укладати договори купівлі-продажу анатомічних матеріалів людини забороняється, як і будь-яка реклама анатомічних матеріалів людини. Закон передбачає, що трансплантація буде безкоштовною (крім гемопоетичних стовбурових клітин).  Фінансово трансплантацію забезпечує держава, у звязку із чим у 2018 році із бюджету виділено 112 мільйонів гривень.

На останок все ж варто зазначити, що даний Закон не позбавлений недоліків, які із плином часу виявить практика, проте, безперечно, він дозволяє вирішити значну кількість проблем, які раніше гальмували вітчизняну трансплантологію, а тим самим і позбавляли надії на життя тисячі українців.

Авторські права на дану статтю належать Адвокатському бюро «Дмитра Ципліцького» та охороняються законом. Повне чи часткове копіювання матеріалів даної статті без посилання на першоджерело забороняється.